Дитяча психотерапія
Дитяча психотерапія — це особлива система взаємодії спілкування, де психотерапевт виконує роль наставника. Це серйозна робота, яка торкається несвідомого, звертається до емоцій. Вона проходить переважно в індивідуальній формі, при цьому завжди супроводжується консультацією батьків.
Коли дитині варто пройти психотерапію?
Проблеми з поведінкою, характером, які заважають дітям адаптуватися у зовнішньому світі та бути успішними. Порушення взаємодії у сім’ї — з мамою, татом. Також відсутність спільної мови із самим собою, неможливість відчувати добробут та спокій.
Кризові ситуації: розлучення, переїзд, шкільні проблеми, насильство, деструктивна моральна подія, перебування у лікарні, виявлення хвороби — веде до психічної травми, яку важко пережити самотужки. Іншими словами, це може бути будь-який фактор, здатний викликати у дитини стрес. Тут робота спрямована на актуалізацію власних ресурсів для конкретної ситуації. Необхідно допомогти сім’ї перебудуватися, підказати дитині шляхи виходу зі складнощів. Вона має певним чином висловити свій психічний свідомий і несвідомий стан, що виникає у ситуації, коли малеча отримує зовнішній вплив, що травмує.
Метафора дитячої психотерапії — це розуміння. Дитяча психотерапія не робить дітей «зручними», вона дозволяє дітям розвиватися в межах їх індивідуальності. Якщо батьки хочуть використовувати терапію для підгону дитини під шаблон — це не найкращий шлях. Психотерапія допомагає дитині розуміти себе та інших, а батькам розуміти свою дитину та гнучко змінювати це розуміння в ході її дорослішання та розвитку.
Дитяча психотерапія
Формат роботи: цикл індивідуальних терапевтичних сеансів для дитини + індивідуальні консультації батьків
Дитяча психотерапія – особлива система взаємодії та спілкування, де психотерапевт виконує роль поводиря. Це серйозна робота, яка торкається несвідомого, звертається до емоцій. Вона відбувається переважно в індивідуальній формі, при цьому завжди супроводжується консультаціями батьків.
Коли психотерапія потрібна для дитини?
Проблеми з поведінкою та характером, які заважають дітям адаптуватися у зовнішньому світі та бути успішними. Або вони заважають їм взаємодіяти в сім’ї – з мамою, татом, або можливо з самим собою і почуватися при цьому благополучно та спокійно.
Кризові ситуації. Розлучення, переїзд, психічна травма, з якою зіткнулася дитина, шкільні проблеми, насильство чи деструктивна моральна подія, перебування у лікарні, виявлення хвороби. Іншими словами, це може бути будь-який фактор, здатний викликати у дитини психічну травму. Тут робота спрямовано актуалізацію власних ресурсів для конкретної ситуації. Необхідно допомогти сім’ї перебудуватися, підказати дитині шляхи виходу зі складнощів. Необхідно певним чином висловити той психічний свідомий і несвідомий матеріал, що виникає у ситуації, коли дитина отримує такого роду зовнішній вплив.
Метафора дитячої психотерапії – це розуміння. Дитяча психотерапія має робити дітей «зручними», вона дозволяє дітям розвиватися у межах їх індивідуальності. Якщо батьки хочуть використовувати терапію для підгону дитини під шаблон, це не найкращий шлях. Психотерапія допомагає дитині розуміти себе та інших, а батькам розуміти свою дитину та гнучко змінювати це розуміння в ході її дорослішання та розвитку.