Чому пішов до Гени, я зрозумів лише через рік роботи. Справді, чомусь пішов саме до нього, як до живої людини, а не як до особистості з професійним авторитетом і регаліями. Тому що завжди шукав для себе людей, які мають внутрішню свободу бути собою.

Побита фраза, розумію. Але, чорт візьми, ось зустрічаєш іноді людину, і дивуєшся його сміливості говорити про якісь речі відкрито і без купюр. І ось уже банальною цю фразу не переживаєш.

Для мене Гена такий. Чесний, прямий та сміливий. Я багато спирався на нього: “Ілюха, це нормально!”. І в цій опорі був мій ресурс та зростання.

Дякую Гена!

Гена, я неймовірно вдячна тобі за той шлях, який ми пройшли за 2 роки моєї терапії. За цей час моє життя встигло кардинально змінитись майже в усіх сферах і завдяки твоїй підтримці, твоїй чутливості, твоєму теплу я зуміла прожити цей період, не ховаючись від переживань і почуттів, навіть коли здавалося, що вони нестерпні. Тому що я знала, що щотижня я можу прийти до тебе – поскаржитися, посміятися, погрітися.

Наші зустрічі були точкою опори та чимось постійним у цьому потоці змін. Чимось за що можна триматися, щоб не впасти. Мені був дуже важливий і твій чоловічий погляд на всі мої проблеми та переживання, і твоя здатність плакати зі мною, а іноді й замість мене 😉 І те, як дбайливо ти поводився з моїми переживаннями з приводу перших кроків у новій професії. І я дуже-дуже рада, що моїм першим терапевтом став саме ти!